Шановні Партнери!

Ми співпрацюємо з: 

1. Українськими, іноземними судноплавними компаніями.

2. Українськими, іноземними фрахтувальниками.

3. Трейдерськими компаніями.

4. Стивідорними компаніями.

5. Агентськими підприємствами.

6. Страховими компаніями.

7. Суднобудівними/ремонтними заводами.

8. Заводами, пов'язаними з випуском суднового устаткування.

9. Компаніями-експедиторами вантажів.

10. Транспортними компаніями.

11. Юридичними підприємствами.

12. Конструкторськими бюро.

13. Крюїнгами.

14. Іншими організаціями, зацікавленими у співпраці у морській галузі в цілому.

Ми завжди допоможемо укласти договір морського перевезення (зернових, генеральних вантажів, тощо.) і забезпечимо його супровід 24/7. 

Детальніше Ви можете дізнатись за посиланням - elenaicc.ks.ua

З радістю відповімо на всі Ваші запитання, які Ви можете надсилати нам на електронні адреси:

admin@pkf-elena.com

chartering@pkf-elena.com

chartering@elenaicc.ks.ua 

або зв’язатися з нами за тел.:

 +38 066 637 0399, +38 067 493 2903.

Сподіваємось на співпрацю.

Щиро бажаємо Вам процвітання та успіхів.

З повагою,

ПП ВКФ «ЕЛЕНА»

Роль судноплавства у підвищенні економічного потенціалу України

Аналізуючи нинішній стан судноплавства в Україні, приходиш до невтішного висновку: позиції національних судноплавних компаній, як державних, так і приватних, слабшають з кожним роком. Щороку зменшуються обсяги перевезень, здійснюваних флотом під українським прапором, і надій на зміну ситуації на краще, на жаль, не видно.

На сьогодні в Україні гостро стоїть проблема відсутності флоту, а отже, і робочих місць для морських фахівців, які отримали освіту в наших морських навчальних закладах. У результаті йде відтік кваліфікованих кадрів з України до іноземних компаній. А адже саме трудова міграція є одним з численних аспектів глибокої і всеохоплюючої системної кризи в нашій країні.

Україна займає п’яте місце у світі серед країн, які постачають плавсклад на морський торговельний флот. Майже 100 тисяч українських моряків працюють за кордоном. З одного боку, цим можна пишатися, оскільки кожен двадцятий моряк у світі — українець, а з іншого — це свідчить про те, що якщо ми не почнемо будувати власний новий флот і готувати для нього морські кадри, ми ніколи не зможемо відновити статус України як морської держави, лідера судноплавної галузі.

Нині спостерігається підвищення попиту на морські і річкові судна. Це відбувається через зростання експорту зерна, деревини, брухту і сталі з Азовського та Чорноморського регіонів. А, отже, стоїть гостра необхідність у будівництві нового різнотоннажного флоту.

В Україні налічується 18 морських торговельних, 4 рибних і 13 річкових портів. Основні морські порти України: Чорноморськ, Південний, Маріуполь, Одеса, Рені, Херсон, Миколаїв. Основна внутрішня річкова магістраль — річка Дніпро. Відповідно, вкрай необхідно, щоб ця інфраструктура використовувалася переважно для національного призначення і флоту під українським прапором.

Торговельне мореплавство — це та сфера економіки, яка забезпечує кожну державу товарами, виробництво яких неможливе або невигідне на території цієї держави, воно дозволяє повніше реалізувати експортний потенціал кожної держави, сприяє зростанню конкурентоспроможності її товарів на міжнародному ринку. Торговельне мореплавство суттєво впливає на розвиток таких галузей як суднобудування, судноремонт, сталеварна промисловість, приладобудування та інших. Одночасно торговельне мореплавство саме по собі може стати суттєвим джерелом поповнення державного бюджету. Є країни, наприклад, Греція, Норвегія, для яких морські перевезення вантажів — одна зі статей надходжень іноземної валюти в державу. Україна отримала у спадок достатній потенціал у цій сфері діяльності, вона мала можливість стати третьою країною, де державний бюджет формується в основному за рахунок надходжень від перевезення вантажів морем, але швидко втратила його в результаті невдалих дій з реорганізації національного торговельного мореплавства. Тому прискорений розвиток у країні цієї сфери економіки створить, як це відбувається і в інших країнах, умови збільшення темпів економічного зростання.

Якщо розглядати школу підготовки фахівців морського транспорту в Україні, то вона має велику історію, а, отже, і професійну базу підготовки кадрів у різних галузях судноплавства.

Кілька десятків вищих і середніх навчальних закладів щороку випускають морських фахівців, але, на жаль, вони поповнюють кадровий склад іноземних морських судноплавних компаній. Тобто одна з провідних галузей «Морський і річковий флот» поповнює бюджети інших морських держав через українські навчальні заклади.

Політика України у сфері морського і річкового флоту розрахована на період 2008–2035 рр. Це занадто великий термін розвитку – за такий довгий період країна втратить не тільки флот, а й усі морські кадри! І в такій ситуації флот відродити стане неможливо, бо втрачається науковий, інтелектуальний потенціал, кадровий склад.

Вже сьогодні вік суден флоту України перевищив 27-річний рубіж, а, отже, український флот «постарів» і не зможе конкурувати на світовому ринку вже сьогодні і в найближчому майбутньому, оскільки судна не зможуть заходити в традиційні морські порти світу. Дійсні перспективи українського флоту не вселяють надії для моряків і країни в цілому.

Добре відомо, що Україна має гарні географічні умови з водними внутрішніми і зовнішніми просторами, а отже необхідно розвивати будівництво суден різних типів, у якому будуть задіяні понад 1000 підприємств країни й іноземних компаній. Розвиток морського транспорту допоможе практично всім галузям України і збільшить підйом економіки не більше ніж за 7 років!

Сьогодні ми відстаємо від передових країн на 20 років. Отже, і змінилися моральні та професійні якості морських фахівців, бо сьогодні більшість моряків працює на судах-автоматах з високим рівнем комфорту і безпеки на судні в морі. Підготовка кадрів для іноземних судновласників відбувається з урахуванням зменшеної кількості членів екіпажу, але з покладенням більшої відповідальності на моряка.

Потреба в добуванні нових енергетичних ресурсів у морях і океанах вимагатиме від навчальних морських закладів створення нових спеціальностей, на яких необхідно навчати фахівців не менше 5 років.

Існують і загальні питання, тобто перспективи інвестиційної діяльності у сфері морського і річкового транспорту, а також механізм і можливість інвестування в судноплавство в цілому, портову інфраструктуру і кадровий потенціал галузі, які потребують негайного вирішення.

У зв’язку з розвитком народного господарства України, у майбутньому знадобиться збільшення обсягів перевезень на внутрішніх водних шляхах і вантажообігу морського транспорту. Також важливою частиною народного господарства є використання газовозів, танкерів, будівництво комплексів з переробки сірководню та видобутку нафти в Чорному морі. А відповідно, знову постане гостра потреба у «вихованні» морських кадрів для себе, для України!

Однією з дієвих інвестиційних програм може стати зосередження всього українського флоту в одному управлінні на основі згоди і рівноправ’я зацікавлених сторін.

На даному етапі Україна втратила контроль над морським транспортом і, отже, професійними кадрами не лише морського, а й річкового, рибного, круїзного, портового флоту.

Кредитна політика галузі існує тільки на папері... Потрібне державне замовлення на судна, які працюватимуть на народне господарство з низькою кредитною ставкою на кілька років (не менше 5–7 років).

Якщо врахувати наявну ситуацію, то флот потрібен вже «вчора»! Країна може залишитися без флоту взагалі, якщо не зверне свою увагу на таку важливу галузь просто зараз. Судна мають будуватися великими підприємствами галузі, а також хімічними, нафтовими, сільськогосподарськими, на основі лізингу за державної підтримки під керівництвом підприємств, що мають великий досвід у сфері судноплавства.

В освіті і перепідготовці морських кадрів необхідно враховувати групу, тип, підготовку вищого командування суднами при їх управлінні, а також уміння, знання роботи цих суден.

Зараз аварійність на флоті зростає, коли флот насправді зменшується! Демократичні принципи — це добре, але не на флоті. Тут капітан приймає рішення одноосібно на основі думки вищих посадових членів екіпажу судна.

Сучасна перепідготовка екіпажів, яка заснована на комерційній основі, не дозволяє адекватно оцінити професійні якості того, кого перевіряють, що веде до поганого, неякісного обслуговування механізмів і обладнання на суднах, а в результаті – аварії і іноді навіть з летальними наслідками.

Значне місце, яке впливає на безпеку мореплавства, займає забезпечення порятунку суден від їх захоплення піратами в неблагополучних районах плавання. Отже, моряки повинні бути заздалегідь попереджені хоча б частково про можливу небезпеку і підготовлені відповідно. Адже командний склад не може убезпечити себе, екіпаж, судно, вантаж і судновласника від піратських захоплень, не пройшовши певні берегові навчальні курси. Тобто в процес перепідготовки моряків обов’язково потрібно включити в програму навчання способи захисту від піратських нападів, методи боротьби і статус моряка на судні під час захоплення, що допоможе уникнути багатьох неприємностей як морякам, так і всім зацікавленим у розвитку і безпеці галузі. Такі курси повинні проводити військові фахівці.

Висновки. Якщо ми подивимося на транспортний флот під українським прапором, то побачимо, як правило, старі судна. Багато з них досягли граничного віку, там працюють люди здебільшого передпенсійного або пенсійного віку. Знаюча справа молодь надає перевагу іноземним судам, де вища оплата праці.

І якщо спільними зусиллями всіх зацікавлених сторін ми цю ситуацію не змінимо, від українського торговельного флоту незабаром майже нічого не залишиться.

Українські судновласники і моряки не відчувають себе захищеними своєю державою на міжнародному ринку. Це яскраво показала практика арешту суден під українським прапором, яку ми спостерігали останні роки. Інертність і байдужість нашої влади призводять до того, що судно залишається в складних ситуаціях за кордоном сам на сам зі своїми проблемами.

У державі в нас досі немає розуміння, що національний флот потрібно підтримувати на різних рівнях. Необхідний механізм квотування перевезень зовнішньоторговельних вантажів, щоб якась їх частина (20-30-40%) гарантовано призначалася для вітчизняного тоннажу. І тільки коли немає вільного флоту під українським прапором, ця частка йшла іноземним перевізникам.

Потрібно повернути колишній науковий потенціал на морському флоті і безперервно розвивати його. Але без всебічної участі і допомоги держави на сьогодні це досягти неможливо.

Під час запуску (відновлення) галузі, вона зможе приносити в бюджет держави близько 30 млрд дол. США на рік, повернути втрачені кваліфіковані морські кадри для роботи на благо економіки України.

Сучасний новий флот – це сучасна розвинена країна, яка є надійним торговим партнером на світовому ринку!